Втілення сучасних підходів до навчання дітей з вадами слуху, які передбачають паралельний розвиток спеціальної та інклюзивної освіти, неможливе без якісного технічного забезпечення навчального процесу.
Стандартним слід вважати технічне обладнання, яке у змозі забезпечити дитині, учню, студенту постійне комфортне звукопідсилення та передачу звукової інформації протягом всього дня.
Головна складова - призначені та правильно, за медичними показниками, підібрані індивідуальні слухові апарати, які повинні забезпечити нечуючим постійне якісне звукопідсилення протягом усього дня.
Постійне використання індивідуальних слухових апаратів є визначальним, якщо мати на меті навчання нечуючих дітей усному мовленню та спілкуванню за допомогою усного мовлення.
Кожній нечуючій дитині потрібні два слухових апарати, оскільки бінауральне слухопротезування допомагає повністю використати залишки слуху, орієнтуватись у звуковому полі, зменшити потужність звукопідсилення, поліпшити розбірливість.
З такими апаратами дитина комфортно почуває себе протягом всього дня, вони постійно забезпечують інформацією центри слухового сприймання.
Однак, для навчально-виховних потреб використання слухових апаратів має свої межі ефективності. Ці межі обумовлені особливостями сприймання нової звукової інформації та постійною зміною умов спілкування дітей та дорослих. Тому, як стандарт, у більшості країн світу при навчанні дітей з вадами слуху до двох індивідуальних слухових апаратів вимагається додаткове звукопідсилювальне обладнання.
Погляд у минуле
До 70-х років ХХ століття у навчальних закладах використовувалась провідна колективна звукопідсилювальна апаратура (КЗПА) стаціонарного використання, що складалася з робочого місця педагога з мікрофоном, під'єднаним до підсилювача, з якого звуковий сигнал подавався через дроти на кожне учнівське місце - до настольного пульта учня з мікрофоном для зворотного зв'язку (щоб дитина чула своє мовлення і його чули інші діти) і навушниками для учня. У CРСР це були системи “Звук”, “Спектр” різних модифікацій (випускались підприємствами Українського товариства глухих). Така апаратура не передбачала індивідуального настроювання на слухові потреби конкретного учня, регулюванню підлягала тільки загальна гучність вихідного сигналу.
Технічний рівень цього виду техніки вичерпав себе вже на початку 80-х років. Невдовзі її виробництво припинилося, однак спеціалізовані школи-інтернати ще біля 10 років користувалися наявним обладнанням, до якого додалося лише наступне покоління радянської провідної КЗПА “Дербент” (Азербайджан). Воно виявилося недосконалим, бо базувалося на застарілих елементній базі та технічних принципах, швидко виходило з ладу, а можливість ремонту або модернізації не була передбачена. Останніми українськими розробками були провідне обладнання “Поліфонатор” та “СРТ”, які випускались в кінці восьмидесятих - на початку дев'яностих років.
Загальним недоліком стаціонарної апаратури є невідповідність потребам постійного звукопідсилення дітям з вадами слуху, обмеженість не лише рамками уроку та часом перебування в навушниках.
Після уроку учень мав користуватись індивідуальними слуховими апаратами, із зовсім іншими технічнимм характеристиками передавання звуків, або взагалі лишатись без звукопідсилення, якщо власних апаратів не було.
В останньому, досить поширеному у навчально-виховних закладах випадку, використання провідної КЗПА було малоефективне, бо у такій ситуації не розвиваються навички постійного слухового сприймання, залишки слуху не можуть використовуватися дитиною для спілкування, вона гірше розуміє однокласників і не вчиться розуміти усне мовлення дорослих у позаурочних умовах.
Для потреб комфортного сприймання мовлення необхідно, щоб нечуюча дитина із слуховими апаратами знаходилася на відстані не більше 1,5 - 3 метра від вчителя, інакше сторонні шуми та відлуння будуть ускладнювати процес сприймання словесної мови, вимагатимуть підвищення рівня гучності, що веде до втрати розбірливості, швидкої втоми та відчуття дискомфорту.
В навчальних закладах неможливо забезпечити оптимальну відстань до кожного учня. До проблеми відстані додаються відлуння, значні шуми оточення, що неминуче виникають, коли в одному класі знаходиться значна кількість учнів.
Щоб запобігти цьому та покращити умови звукосприймання, в класах та інших шкільних приміщеннях мають використовуватись додаткові пристрої.
Типи звукопідсилювальних систем
Кожен слуховий апарат та кохлеарний імплант має так звану індукційну котушку, яка сприймає електромагнитні коливання. Такі котушки давали можливість сприймати звуки від трубки стаціонарного телефону.
За таким принципом працюють iндукційні петльові системи (ІПС), які передають сигнал до індивідуальних слухових апаратів, коли вони включені у режим “Т” або “МТ” (сприймання електромагнітних коливань).
Голос учителя при цьому передається до учня з потрібною якістю та гучністю, не змішується із сторонніми шумами незалежно від відстані. ІПС складається з мікрофона вчителя, приєднаного до невеликого підсилювача, що передає електричний сигнал до провідної (дротової) петлі, яка прокладається по периметру класу.
Так забезпечується довготривале перебування в акустичному середовищі, що сприяє розвитку навичок слухового сприймання.
Обмеження такої системи - робота лише у межах одного приміщення, неможливість розташування ІПС у сусідніх приміщеннях через наводки. Оптимальна відстань між індукційними петльовими системами - не менше 10 м.
Більш ефективним досягненням слухокомпенсуючих технологій є FM-системи. В усьому світі вони використовуються як основний вид спеціалізованої звукопередавальної та звукопідсилюючої апаратури, що забезпечує значне поліпшення прослуховування в умовах сильного шуму, відлуння, на великій відстані. Принцип їх дії дає можливісті широкого використання як в учбовому процесі шкіл, дитсадків, так і вищих навчальних закладів, де разом навчаються чуючі та нечуючі студенти, в домашніх умовах, на вулиці тощо.
Звукопідсилювальні FM-системи будуються за модульним принципом, основними їх елементами є FM-радіопередавач з виносним мікрофоном, яким користується викладач, для учнів - FM-приймачі, кількість яких для одного передавача необмежена.
Передавач і приймачі невеликі за розмірами, фіксуються на одязі або у кишені - система Oticon Amigo T5/R5 .
Приймачі учнів типу Amigo R1, R2, R7 мініатюрні, приєднуються безпосередньо до корпусу слухового апарату. При використанні FM-систем мовлення вчителя на відстані десятків метрів сприймається учнем так само ясно і чітко, як і на відстані 0,15 м від нього. Кожну FМ-система можна настроїти на один з 30 частотних каналів, тому декілька передавачів у сусідніх приміщеннях не заважають один одному, в той же час, їх можна налаштувати на однакову частоту, коли одне заняття ведуть декілька викладачів.
FM-системи створюють комфортне акустичне середовище для дітей з вадами слуху, надають найліпші умови для спілкування, сприймання мовлення за рахунок забезпечення оптимального, однакового рівня звуку незалежно від відстані між викладачем та учнем, розміру приміщення, його акустичних характеристик, рівня оточуючого шуму.
Звичайно, FМ-системи використовуються і на позакласних заняттях, на вулиці, під час екскурсій, ігор, культурних заходів, бо ніяким чином не прив'язані до якогось одного приміщення. Тому використання FМ-систем найбільше сприяє розвитку дітей з вадами слуху.
Великою перевагою FM-систем для навчально-виховних потреб є те, що реальна відстань між промовцем і слухачем може сягати 30 - 100 метрів, без втрати гучності і якості звучання мовлення. Оскільки FM-системи безпровідні, то вчитель може вільно пересуватись по класу, підходити до дошки, не турбуючись про якість передачі мовлення. При цьому ніяк не обмежується і можливість учнів вільно рухатись. Технічні характеристики кишенькових FМ-систем забезпечують їх експлуатацію протягом багатьох років, переналагодження на різних слухачів та ін.
Закордонні фахівці, що вже більше 40 років вивчають можливості FМ-систем, прийшли до висновку, що використання їх з самого початку слухової реабілітації дозволяє дітям з великою втратою слуху на 40% відсотків краще сприймати усне мовлення.
Ще один тип допоміжних систем прослуховування - інфрачервоні системи типу Starsound 600. Як правило, вони кишенькового типу. Забезпечують якісну передачу звуку в межах приміщення (площа - до 370 кв.м), що є певним недоліком при потребі вільного пересування по всій будівлі навчального закладу. За кордоном вони популярні для обладнання шкіл, церков, виставкових та театральних залів.
Практики, науковці, керівники приходять до розуміння того, що спеціалізовані дошкільні заклади та школи зможуть якісно виконувати свої завдання з навчання, розвитку слухового сприймання та мовлення тільки за умови забезпечення всіх учнів на всіх уроках якісною звукопідсилюючою технікою.
© Олександр Савченко, 2003-2011 |
